Оптимізація мережі закладів загальної середньої освіти
Оптимізація мережі закладів освіти – мало яке інше питання здатне так збурити громадськість, адже з цією сферою пов’язані майже всі: через дітей, онуків, які навчаються; рідних, близьких, знайомих, які працюють. Наші ЗЗСО створювалися і розвивалися в зовсім інших демографічних та соціально-економічних умовах. Будь-яка система має адаптуватися до змін, навіть така консервативна як освітня.
В закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО) та закладах дошкільної освіти (ЗДО) навчається і виховується 5378 і 1534 дітей відповідно, і працюють 850 педагогічних і 690 технічних працівників. Не дивно, що навіть обговорення цього питання викликає величезний резонанс. Проблема є надзвичайно актуальною і спроби відтермінувати її вирішення призведе лише до погіршення ситуації. Освіта є важливим визначальним чинником розвитку суспільства і запит громадян на забезпечення рівного доступу до якісної освіти стає надзвичайно актуальним.
Освітня галузь перебуває в стані реформування – здійснюється поетапне впровадження НУШ (нової української школи). Відповідно до Законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту» юридичний статус ЗСО приводиться до чинних вимог - з 2022 року всі заклади мають поділятися на початкові, гімназії та профільні ліцеї і плануючи зміни мережі це потрібно враховувати. Така організаційна форма як НВК, яка об’єднує ЗЗСО і ЗДО в невеликих населених пунктах (а у нас їх 10) в чинному на сьогодні законодавстві не передбачена. Вже сьогодні потрібно визначатися, які школи в нас будуть гімназіями з дошкільними, початковими підрозділами та тимчасово до 2027 року старшою школою, а які будуть початковими школами з тими ж можливими дошкільними підрозділами. Створення профільного ліцею стане можливим після прийняття відповідного нормативно-правового акта в якому будуть визначені критерії і умови.
При аналізі мережі необхідно враховувати декілька факторів – демографічну ситуацію в селах (це можливо з перспективою на 5 років), географічний чинник (можливість і доцільність підвозу), спроможність шкіл (типові або пристосовані приміщення на певну кількість учнів відповідно до діючих санітарних норм), рівень матеріально-технічного забезпечення закладів, соціально-економічні умови територій, освітні потреби населення, рівень професіоналізму кадрів, зайнятих в закладах освіти тощо.
Станом на початок 2021 року 18 ЗДО, 10 дошкільних підрозділів НВК та 1 філію опорного закладу громади (29 установ, 76 груп) відвідує 1534 дітей віком від 2 до 6 років. Відсоток дітей віком від 3 до 6 років, охоплених дошкільною освітою (всіма її формами), становить 85%. В подальшому передбачається подальше збільшення кількості дітей, охоплених дошкільною освітою. В цілому по громаді на 100 місцях в дошкільних закладах виховується 92 дітей. Залишається відкритим питання наповнюваності частини сільських дитячих садків та дошкільних підрозділів НВК в зв’язку з демографічною ситуацією. Важливим є питання створення умов у закладах дошкільної освіти для отримання дошкільної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, а саме відкриття інклюзивних груп, введення посад асистента вихователя, організація освітнього простору.
У громаді функціонує 27 закладів загальної середньої освіти, в яких здобувають освіту 5378 учнів. Середня наповнюваність класів учнями знизилась і становить 15,4 (з них у міських закладах 23, у сільських – 11,9). Прогнозована перспективна кількість учнів в закладах за межами міста на найближчий період залишається невтішною. Збільшується кількість закладів загальної середньої освіти, у яких кількість учнів не перевищує 40 осіб. А в деяких загальноосвітніх навчальних закладах такий показник навіть менший (ЗОШ І-ІІ ст. с.Люлинці (38), НВК ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ с Чернятин (36), НВК ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ с.Польова Лисіївка (25), при тому, що проектна потужність таких шкіл розрахована на 100-250 учнів. Збільшується кількість класів в яких учнів менше 5 і де доводиться організовувати педагогічний патронат – таких у нас 11 (НВК ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ с.Польова Лисіївка – 5, ЗОШ І-ІІ ст. с. Нападівки – 1, ЗОШ І-ІІ ст. с. Люлинці – 1, НВК ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ с. Чернятин – 4). Відтак, з року у рік зростає середня вартість утримання одного учня. В 2020 році вона могла сягати 80 тис. грн. на одну дитину в найменших закладах (в 4 рази більше ніж у великих школах). Проте фінансова складова не є найважливішою. Такі затрати не забезпечують якість освіти, а спрямовуються на утримання приміщення, оплату праці та комунальних платежів. Основною метою є забезпечення доступу до освіти для всіх дітей громади незалежно від місця проживання, можливості вибору ними навчальних закладів; підвищення якості освітніх послуг, ефективності освітнього процесу, забезпечення варіативності освітніх послуг з урахуванням індивідуальних запитів; створення умов для розвитку здібностей дітей з особливими освітніми потребами; ефективне використання матеріальних, фінансових, кадрових ресурсів громади. У школах з малою наповнюваністю учнів у більшості класів, де організовано індивідуальне навчання, відсутня повноцінна позакласна, спортивно-масова, виховна робота, що не сприяє соціалізації учнівської молоді.
Типовими стали такі проблеми сільської школи, як застаріла матеріально-технічна база, відсутність основного навчального обладнання, недостатнє навчально-методичне забезпечення. Перш за все у закладах освіти необхідно створити освітнє середовище, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку. Це можливо лише при концентрації ресурсів – матеріальних, людських, організаційних.
Важливим інноваційним кроком у сфері освіти є профільне навчання у старшій школі. У сільських школах району відсутні класи з поглибленим вивченням окремих предметів.. В умовах невеликих малокомплектних закладів неможливо забезпечити профільне навчання, а воно в найближчій перспективі має стати обов’язковим.
Освітня галузь традиційно є однією з найбільших в громаді: 850 педагогічних, 700 технічних працівників. І їх соціальний захист є надзвичайно важливим. Проте потрібно тверезо і зважено дивитися на ситуацію. Заклади освіти не можуть виконувати функції органів соціального забезпечення, а у нас в деяких закладах кількість працівників практично зрівнялася з кількістю дітей. І справа не в тому, що хтось розширив максимально штати. Просто існуючий заклад певного ступеня з відповідними будівлями, територією вимагає за існуючими нормативами і певної кількості педагогічних та технічних працівників. Вартість навчання одного класу з мінімальними 5 учнями і максимальними 30 майже однакова. Невелика різниця лише в оплаті класного керівництва і перевірки зошитів - відповідно до 12 і більше учнів. Індивідуальне навчання (педагогічний патронат) може вартувати дорожче ніж навчання класу з 30 дітьми, тому що на кожну дитину виділяється 5,8 або 12 годин в залежності від ступеня.
Продовжуючи консервувати існуючу освітню мережу ми обділяємо всіх дітей громади. Дітей малокомплектних шкіл низькою якістю освітніх послуг, гальмуванням соціалізації в колективах, низьким залученням до культурно-освітніх, спортивних проектів та ін. Дітей решти закладів тим, що витрачаємо ресурси не на розвиток освітнього середовища.
В нашої громади є два варіанти дій. Перший - залишити існуючу мережу незмінною, спробувавши економити абсолютно на всьому, не гарантуючи при цьому сучасний рівень освітніх послуг в усіх закладах, залишаючи його дуже нерівномірним, позбавляючи частину наших дітей перспектив. Інший – спробувати вийти з зони комфорту і залучивши громадськість і всіх причетних і зацікавлених, знайти найбільш оптимальний спосіб дій. Але рішення має ґрунтуватися не на емоція, не на особистих інтересах, симпатіях чи антипатіях, а виключно на інтересах дітей і їх майбутньому.